спорити

Спори́ти, -рю́, -ри́ш

гл. Умножать, прибавлять, увеличивать. Спори, Боже, хліба-соли і всього доволі. Ном. № 12062.

2) Споспѣшествовать, благопріятствовать. Хай вам Бог спорить. Г. Барв. 221.

Значення в інших словниках

1. спорити — спо́рити дієслово недоконаного виду сперечатися  Орфографічний словник української мови
2. спорити — I сп`орити-рю, -риш, недок. 1》 розм. Те саме, що сперечатися. 2》 перен. Змагатися, не поступатись у чому-небудь. II спор`ити-рю, -риш, недок., заст. 1》 перех. Примножувати. 2》 неперех. Сприяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спорити — Сперечатися, зісперечуватися, зісперечитися, позісперечуватися, насперечуватися, насперечитися, понасперечуватися, пересперечуватися, пересперечитися, попересперечуватися, посперечуватися, посперечитися, перечити, заперечувати, заперечити...  Словник чужослів Павло Штепа
4. спорити — СПО́РИТИ, рю, риш, недок. 1. розм. Те саме, що спереча́тися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. спорити — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. спорити — СПО́РИТИ, рю, риш, недок. 1. розм. Те саме, що спереча́тися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах