спорити

Сперечатися, зісперечуватися, зісперечитися, позісперечуватися, насперечуватися, насперечитися, понасперечуватися, пересперечуватися, пересперечитися, попересперечуватися, посперечуватися, посперечитися, перечити, заперечувати, заперечити, позаперечувати, уперечувати, уперечити, повперечувати, перемовлятися, перемовитися, поперемовлятися, справовуватися, справуватися, посправовуватися, справдовуватися, справдуватися, посправдовуватися, диркатися, зідиркуватися, зідиркатися, позідиркуватися, передиркуватися, передиркатися, попередиркуватися, подиркуватися, подиркатися

Значення в інших словниках

1. спорити — спо́рити дієслово недоконаного виду сперечатися  Орфографічний словник української мови
2. спорити — I сп`орити-рю, -риш, недок. 1》 розм. Те саме, що сперечатися. 2》 перен. Змагатися, не поступатись у чому-небудь. II спор`ити-рю, -риш, недок., заст. 1》 перех. Примножувати. 2》 неперех. Сприяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спорити — СПО́РИТИ, рю, риш, недок. 1. розм. Те саме, що спереча́тися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. спорити — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. спорити — СПО́РИТИ, рю, риш, недок. 1. розм. Те саме, що спереча́тися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. спорити — Спори́ти, -рю́, -ри́ш гл. Умножать, прибавлять, увеличивать. Спори, Боже, хліба-соли і всього доволі. Ном. № 12062. 2) Споспѣшествовать, благопріятствовать. Хай вам Бог спорить. Г. Барв. 221.  Словник української мови Грінченка