справуватися —
Справува́тися: — поводитися [16]
Словник з творів Івана Франка
справуватися —
справува́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
справуватися —
Триматися, поводитися; (добре) давати собі раду; (за що) сперечатися, доводити своє право на що.
Словник синонімів Караванського
справуватися —
-уюся, -уєшся, недок., заст. 1》 Поводитися певним чином. 2》 Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь обов'язки і т. ін. 3》 Вести суперечку (у 1 знач.); сперечатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
справуватися —
СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (І.
Словник української мови у 20 томах
справуватися —
справува́тися давати собі раду (ср, ст): А як там справуються мої хлопці в гімназії? (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
справуватися —
СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
справуватися —
Справуватися, -вуюся, -єшся гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. І. 390.
Словник української мови Грінченка