справуватися

Справуватися, -вуюся, -єшся

гл.

1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397.

2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. І. 390.

3) — з ким. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. Н. Вол. у. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. справуватися — Справува́тися: — поводитися [16]  Словник з творів Івана Франка
2. справуватися — справува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. справуватися — Триматися, поводитися; (добре) давати собі раду; (за що) сперечатися, доводити своє право на що.  Словник синонімів Караванського
4. справуватися — -уюся, -уєшся, недок., заст. 1》 Поводитися певним чином. 2》 Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь обов'язки і т. ін. 3》 Вести суперечку (у 1 знач.); сперечатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. справуватися — СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (І.  Словник української мови у 20 томах
6. справуватися — справува́тися давати собі раду (ср, ст): А як там справуються мої хлопці в гімназії? (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. справуватися — Справува́тися, -ву́юся, -ву́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. справуватися — СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах