справуватися
СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст.
1. Поводитися певним чином.
З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (І. Нечуй-Левицький);
– Як будеш зле справуватися, то .. будеш .. сидіти [в ямі] цілу ніч (І. Франко).
2. Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь обов'язки і т. ін.
– Громада присудила, щоб ти [Петрусь] жив у мене. Я тобі кривди не зроблю, але справуйся добре! (І. Франко);
– Не забувай, синку, за нас та справуйся добре! (О. Кобилянська);
– Як жіночка? – Гаманюк .. ухильно відповів: – Нічого .. справується (М. Ю. Тарновський).
3. Вести суперечку (у 1 знач.); сперечатися.
Гірко скаржились одна одній на свою хатню неволю та справувались межи собою, хоч більше Дарка панні докоряла (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)