статут —
стату́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
статут —
(товариства) збірка правил <�приписів>, устав, ок. правильник; ІС. кодекс.
Словник синонімів Караванського
статут —
Устав, ладня
Словник чужослів Павло Штепа
статут —
СТАТУ́Т, у, ч. 1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
статут —
-у, ч. 1》 Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. 2》 іст. У деяких країнах Західної Європи в 14-18 ст. – закон, урядове розпорядження або збірник законів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
статут —
ста́тут (лат. statutum, від statuo – встановлюю, вирішую) збірник основних засад, положень про що-небудь, зведення правил.
Словник іншомовних слів Мельничука
статут —
СТАТУ́Т, у, ч. 1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. Коли почалась масова колективізація, комуни перейшли на статут артілі (Іст.
Словник української мови в 11 томах
статут —
рос. устав документ, що визначає структуру, права та обов'язки підприємств, державних органів, громадських організацій.
Eкономічна енциклопедія
статут —
Статут, -ту м. Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) скомпанувало собі статут. К. ХП. 27.
Словник української мови Грінченка