статус —
ста́тус іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
статус —
СТАТУС – СТАТУТ Статус, -у. Правове становище: майновий статус, статус дипломата, дипломатичний статус, статус незалежної держави. Статус-кво, невідм., ч. Становище, яке існує в якийсь певний момент: підтримувати статус-кво. Статут, -у.
Літературне слововживання
статус —
див. СТАН.
Словник синонімів Караванського
статус —
Стан, становище
Словник чужослів Павло Штепа
статус —
СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві – становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (з наук. літ.); Статус дипломата; Політичний статус; // Певний стан чого-небудь.
Словник української мови у 20 томах
статус —
-у, ч. 1》 Правове становище громадян, державних і громадських органів, міжнародних організацій тощо. Соціальний статус — становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі. 2》 Стан здоров'я хворого на момент обстеження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
статус —
ста́тус (лат. status – становище) 1. юрид. Правове становище осіб або організацій, установ тощо. 2. С. соціальний – становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі.
Словник іншомовних слів Мельничука
статус —
СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві — становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (Нариси стар. іст.
Словник української мови в 11 томах
статус —
рос. статус правовий стан юридичних і фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що характеризується і визначається їх організаційно-правовою формою, статутом, свідоцтвом про реєстрацію, правами та обов'язками...
Eкономічна енциклопедія