статус

СТАТУС – СТАТУТ

Статус, -у. Правове становище: майновий статус, статус дипломата, дипломатичний статус, статус незалежної держави.

Статус-кво, невідм., ч. Становище, яке існує в якийсь певний момент: підтримувати статус-кво.

Статут, -у. Зведення правил, положень, що визначають завдання, устрій, функції, порядок діяльності організації, установи тощо: військовий статут, юридичний статут.

Значення в інших словниках

1. статус — ста́тус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. статус — див. СТАН.  Словник синонімів Караванського
3. статус — Стан, становище  Словник чужослів Павло Штепа
4. статус — СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві – становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (з наук. літ.); Статус дипломата; Політичний статус; // Певний стан чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. статус — -у, ч. 1》 Правове становище громадян, державних і громадських органів, міжнародних організацій тощо. Соціальний статус — становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі. 2》 Стан здоров'я хворого на момент обстеження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. статус — ста́тус (лат. status – становище) 1. юрид. Правове становище осіб або організацій, установ тощо. 2. С. соціальний – становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. статус — Ста́тус, -су; -туси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. статус — СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві — становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах
9. статус — рос. статус правовий стан юридичних і фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що характеризується і визначається їх організаційно-правовою формою, статутом, свідоцтвом про реєстрацію, правами та обов'язками...  Eкономічна енциклопедія