статут
СТАТУ́Т, у, ч.
1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін.
За австрійською студенткою чин хорунжого не був визнаний – на тій підставі, що статут російської армії на той час ще не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Ю. Смолич);
Зенітники за статутом привітали генерала, але розмова з ними не виходила, вони хмурились, скупо відповідали на його питання (Л. Первомайський).
2. іст. У деяких країнах Західної Європи в XIV–XVІІІ ст. – закон, урядове розпорядження або збірник законів.
Литовський статут.
Словник української мови (СУМ-20)