степовик —
СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (І.
Словник української мови у 20 томах
степовик —
-а, ч. 1》 Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. 2》 Тварина, що живе в степу або яку вивели в степу. 3》 Степовий вітер.
Великий тлумачний словник сучасної мови
степовик —
ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.
Словник синонімів української мови
степовик —
СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
степовик —
Степовик, -ка м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74).
Словник української мови Грінченка