степовик
Степовик, -ка
м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74).
Словник української мови ГрінченкаСтеповик, -ка
м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74).
Словник української мови Грінченка