степовик

СТЕПОВИ́К, а́, ч.

1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості.

Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (І. Нечуй-Левицький);

Шофер – степовик з Херсонщини – був людиною невгамовної вдачі (С. Журахович).

2. Тварина, що живе в степу або яку вивели в степу.

Дев'ятнадцять скакунів вишикували в одну шеренгу .. Не до кінця приборкані степовики, вони ледве звикли до вузди й до сідла (З. Тулуб).

3. Степовий вітер.

Ось повіє, як завжди несподівано, холодний степовик, і враз побагряніють садки (Л. Юхвід);

Під легким подихом степовика погойдувалось листя кукурудзи, відбиваючи останні промені вечірнього сонця (із журн.).

Значення в інших словниках

1. Степовик — Степови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. степовик — див. житель  Словник синонімів Вусика
3. степовик — -а, ч. 1》 Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. 2》 Тварина, що живе в степу або яку вивели в степу. 3》 Степовий вітер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. степовик — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет.  Словник синонімів української мови
5. степовик — Степови́к, -ка́; -вики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. степовик — СТЕПОВИ́К, а́, ч. 1. Людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості. Од берегів Самари йшли до Богдана дикуваті лугарі та степовики, злітались вольні сини вольного Ташлика, неначе вольні степові орли (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. степовик — Степовик, -ка м. Житель степныхъ пространствъ. (О. 1861. І. 264. Та й сам, бачу, степовик. МВ. (О. 1862. III. 74).  Словник української мови Грінченка