Значення в інших словниках
-
стерня —
стерня́ 1 іменник жіночого роду поле, на якому зрізано злакові рослини стерня́ 2 іменник жіночого роду зрізані біля кореня стебла злакових рослин, що стоять на пні
Орфографічний словник української мови
-
стерня —
див. стебло
Словник синонімів Вусика
-
стерня —
[стеирн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. стерн'і, стереин' дв'і стеирн'і
Орфоепічний словник української мови
-
стерня —
СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (І. Франко); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (С.
Словник української мови у 20 томах
-
стерня —
-і, ж. 1》 Поле, на якому зібрано хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їхні стебла. 2》 Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні. 3》 перен., розм. Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стерня —
СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Фр., XI, 1952, 179); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Вас.
Словник української мови в 11 томах