стерня

стерня́

-і, ж.

1》 Поле, на якому зібрано хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їхні стебла.

2》 Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні.

3》 перен., розм. Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків.

Значення в інших словниках

1. стерня — стерня́ 1 іменник жіночого роду поле, на якому зрізано злакові рослини стерня́ 2 іменник жіночого роду зрізані біля кореня стебла злакових рослин, що стоять на пні  Орфографічний словник української мови
2. стерня — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. стерня — [стеирн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. стерн'і, стереин' дв'і стеирн'і  Орфоепічний словник української мови
4. стерня — СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (І. Франко); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (С.  Словник української мови у 20 томах
5. стерня — Стерня́, -ні́, -не́ю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стерня — СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Фр., XI, 1952, 179); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Вас.  Словник української мови в 11 томах