стовкти —
стовкти́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
стовкти —
СТОВКТИ́, вчу́, вче́ш; мин. ч. стовк, ла́, ло́; док., що і без дод. 1. Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь або оббити лузгу з чогось.
Словник української мови у 20 томах
стовкти —
стовкти́ 1. = стлу́мити 2 2. → стлумити 1 ◊ стовкти́ на ква́сьне я́бко → ябко ◊ стовкти́ на мя́зґу → мязґа
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стовкти —
-вчу, -вчеш; мин. ч. стовк, -ла, -ло; док., перех. і без додатка. 1》 Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь чи оббити лузгу з чогось. 2》 Пошкодити посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи по них; витолочити. 3》 розм. Сильно ударивши, розбити в кров.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стовкти —
СТОВКТИ́, вчу́, вче́ш; мин. ч. стовк, ла́, ло́; док., перех. і без додатка. 1. Товкачем, макогоном і т. ін. подрібнити, стерти на порох що-небудь або оббити лузгу з чогось.
Словник української мови в 11 томах
стовкти —
Стовкти, -вчу, -чеш гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
Словник української мови Грінченка