стогнання —
стогна́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
стогнання —
СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією. Чути було важке, болюче стогнання (І. Франко); На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (О. Маковей); Проїздили вози, наладновані кабанами, які ..
Словник української мови у 20 томах
стогнання —
-я, с. Дія за знач. стогнати і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стогнання —
СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією. Чути було важке, болюче стогнання (Фр., I, 1955, 268); На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (Мак., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
стогнання —
Стогна́ння, -ня с. Стонъ, стенаніе. Піднявся писк, стогнання, охи. Котл. Ен. V. 70. В сумне стогнаннє обертались речі. К. ХП. 52.
Словник української мови Грінченка