стогнання

СТОГНА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією.

Чути було важке, болюче стогнання (І. Франко);

На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (О. Маковей);

Проїздили вози, наладновані кабанами, які .. з покірним стогнанням сподівалися смерті (М. Коцюбинський);

Вітер весняний .. Це легіт для тебе, мені ж він доносить Мужицькі стогнання (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. стогнання — стогна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стогнання — -я, с. Дія за знач. стогнати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стогнання — Стогна́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. стогнання — СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією. Чути було важке, болюче стогнання (Фр., I, 1955, 268); На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. стогнання — Стогна́ння, -ня с. Стонъ, стенаніе. Піднявся писк, стогнання, охи. Котл. Ен. V. 70. В сумне стогнаннє обертались речі. К. ХП. 52.  Словник української мови Грінченка