стогнати
СТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, недок.
1. Видавати протяні жалібні звуки від болю, туги, напруження і т. ін. (про людей).
Занедужала панночка. Охає і стогне, і кричить (Марко Вовчок);
Кирило Тур аж зуби зціпив, щоб не стогнати, як почали оддирати її [сорочку] од тіла (П. Куліш);
В другому кінці вагона дедалі голосніше стогнав обпалений танкіст (О. Гончар);
Поранений глухо стогнав (П. Кочура);
* Образно. Виснажена боями земля тужно стогнала й гула від вибухів (Д. Ткач);
// Видавати крик, подібний до таких звуків (про тварин).
Свиня виставила проти сонця товсте черево, .. і стогне, і трясеться всім салом, ніби її трясця трясе (І. Нечуй-Левицький);
// Видавати жалібний крик (перев. про птахів); квилити.
В кущах, у ліску, он – на тому бузку, Сиза орличенька стогнала (Панас Мирний);
Все теє птаство в степу дуже туркотіло, крюкало, щебетало, стогнало (О. Ільченко);
Білого дня стогнали в лісі сичі (Я. Качура);
// перен. Утворювати протяжний шум, гул, що нагадує стогін.
Вітер стогне, завиває (П. Грабовський);
Сердитий вітер гудів над лісом, стогнали глухо дерева (І. Цюпа);
Усі чогось ждали, сторожко прислухаючись, як стогнало й пінилось море (В. Кучер);
// безос.
Очі її горіли, в грудях булькало і стогнало, лице зробилося лютим і невблаганним (Григорій Тютюнник);
// перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент).
Музика луна: голосять скрипки й стогнуть суремки (М. Старицький);
І стін навкруг немов не стало... Й мов слухала уся земля, як скрипка солодко стогнала в руках малого скрипаля (В. Сосюра);
// перен. Сповнюватися стогоном, гулом.
Вулиця стогнала. – А-а-а... – неслося десь здалеку, як од розірваної греблі (М. Коцюбинський);
[Корн:] Бухта клекоче, стогне від поранених (О. Корнійчук).
2. Говорити зі стогоном, жалісливо, протяжно.
– Йванко... єдиний, маленький, – стогнала вона між поцілунками (М. Коцюбинський);
Двоє гайдамаків почали шматувати старого нагаями .. – Орли сини мої, орли! – стогнав старий Чиж (О. Довженко);
// перен., розм. Скаржитися, нарікати.
Цар волі, цар, Штемпом увінчаний! В муці, в каторзі не просить, Не плаче, не стогне! (Т. Шевченко);
– Годі вже вам гуторити про свої смутки .. Ви тілько охаєте та стогнете (П. Куліш).
3. перен. Страждати, мучитися під гнітом кого-, чого-небудь.
Весь Єгипет стогнав, .. Владу важку несучи гордої Ра-Менеїс (Леся Українка);
Віками .. стогнав робочий люд у жорстокому ярмі, в кривавій неволі (В. Кучер);
Протягом тисячоліття Закарпаття стогнало під ярмом іноземних загарбників (із журн.);
Ревуть палати на помості, А голод стогне на селі (Т. Шевченко).
(1) Сто́гоном стогна́ти:
а) сповнюватися галасом, лементом або розмовами про кого-, що-небудь.
В ярмаркові дні від п'яного чаду стогоном стогнало по селу (Є. Кротевич);
б) дуже страждати, мучитися, зазнаючи гноблення.
Словник української мови (СУМ-20)