стогни
СТО́ГНИ, гон, мн. (одн. сто́гна, и, ж.), заст., поет.
Широкі вулиці, майдани.
Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума В Давидовім граді .. Засіла на стовпах (Т. Шевченко);
Настане час, і з тим новим псаломом [псалмом] Ми підемо по стогнах городів І воздамо з тимпанами та дзвоном Хвалу йому [Т. Шевченку], заступнику рабів (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)