стогнання
СТОГНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стогна́ти і звуки, утворювані цією дією.
Чути було важке, болюче стогнання (Фр., I, 1955, 268);
На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (Мак., Вибр., 1956, 507);
Проїздили вози, наладновані кабанами, які.. з покірним стогнанням сподівалися смерті (Коцюб., II, 1955, 361);
Вітер весняний.. Це легіт для тебе, мені ж він доносить Мужицькі стогнання (Крим., Вибр., 1965, 73)
Словник української мови (СУМ-11)