стукотіння —
стукоті́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
стукотіння —
СТУКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стукоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Тихо-тихо так навкруги; у саду .. хтось майструє лавку – і далеко чутно стукотіння сокири по сирому дереві... (Г.
Словник української мови у 20 томах
стукотіння —
-я, с. Дія за знач. стукотіти і звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стукотіння —
СТУКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стукоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Тихо-тихо так навкруги; у саду.. хтось майструє лавку — і далеко чутно стукотіння сокири по сирому дереві… (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
стукотіння —
Стукоті́ння, -ня с. Стукъ, стучаніе. Лохв. у. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу. Левиц. Пов. 236.
Словник української мови Грінченка