стукотіння

СТУКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. стукоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Тихо-тихо так навкруги; у саду .. хтось майструє лавку – і далеко чутно стукотіння сокири по сирому дереві... (Г. Хоткевич);

В темряві блимання двох постатей, пригашене сопіння, різкий удар посуду і за ним настирливе, але нерішуче стукотіння у вікно (Г. Епік);

– Нас четверо та двоє жандармів притишено сиділи, прислухаючись до приємного стукотіння потяга (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. стукотіння — стукоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стукотіння — -я, с. Дія за знач. стукотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стукотіння — Стукоті́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. стукотіння — СТУКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стукоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Тихо-тихо так навкруги; у саду.. хтось майструє лавку — і далеко чутно стукотіння сокири по сирому дереві… (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
5. стукотіння — Стукоті́ння, -ня с. Стукъ, стучаніе. Лохв. у. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу. Левиц. Пов. 236.  Словник української мови Грінченка