стіжок —
стіжо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
стіжок —
[с'т'іжок] -жка, м. (на) -жку, мн. -жки, -жк'іў
Орфоепічний словник української мови
стіжок —
СТІЖО́К, жка́, ч. 1. Те саме, що стіг. Миша в стіжку не загине (прислів'я); На току стіжків високих Стирчало щось мало не п'ять (С. Руданський); Безліч довгих ожередів та стіжків нового, тільки що звезеного хліба запалали заразом (І.
Словник української мови у 20 томах
стіжок —
-жка, ч. 1》 Те саме, що стіг. 2》 Зменш.-пестл. до стіг. 3》 чого, перен. Купа предметів, перев. однорідних. || Про густе, скуйовджене волосся. Стрижений в стіжок — стрижений кружком.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стіжок —
СТІГ (щільно укладена купа сіна, соломи, снопів і т. ін.); СТІЖО́К, КОПИ́ЦЯ, ПРИКЛА́ДОК розм., КОП'Я́К діал. (менших розмірів); ОДЕ́НОК діал. (на дерев'яній основі). Золоті стоги мріють на сонці (Ю.
Словник синонімів української мови
стіжок —
СТІЖО́К, жка́, ч. 1. Те саме, що стіг. Миша в стіжку не загине (Укр.. присл.., 1963, 221); На току стіжків високих Стирчало щось мало не п’ять (Рудан., Тв.
Словник української мови в 11 томах
стіжок —
Завершення дерев'яних будівель.
Архітектура і монументальне мистецтво
стіжок —
Стіжо́к, -жка м. 1) ум. отъ стіг. 2) Родъ мужской стрижки. Чоловіки стрижені усі густо в стіжок, а підголених чубів щось не видно було. О. 1862. IX. 62.
Словник української мови Грінченка