стійка —
сті́йка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
стійка —
в-й, пост, варта, сов. караул.
Словник синонімів Караванського
стійка —
СТІ́ЙКА¹, и, ж. 1. Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо; // Вид вузького довгастого стола для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
стійка —
сті́йка військ. пост; сторожа (м, ср, ст): Ворог не поставив тут ніякої стійки, бо навіть і на думку йому не спало, що може прийти до голови така шибенична думка, щоб в часі миру йти на стежу потоком, по коліна у воді (Шухевич); Згадаємо...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стійка —
I -и, ж. 1》 Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо. || Вид вузького довгастого стола чи шафки для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стійка —
СТІ́ЙКА, и, ж. 1. Те саме, що сто́йка. Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Ле, Хмельницький, І, 1957, 198); Собачка..
Словник української мови в 11 томах
стійка —
Стійка, -ки ж. 1) Караулъ, часы. Котл. Ен. V. 44. Видно мого миленького в Козельці на стійці. н. п. 2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду...
Словник української мови Грінченка