стійка
СТІ́ЙКА, и, ж.
1. Те саме, що сто́йка.
Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Ле, Хмельницький, І, 1957, 198);
Собачка.. зробила на долоні прекрасну стійку, як справжній висококваліфікований гімнаст (Вишня, II, 1956, 322);
Довга стійка для рушниць тьмяно виблискувала сталевими стволами (Тулуб, В степу.., 1964, 104).
2. заст. Варта.
Ввійшли два парубійки, У брам змінившися од стійки (Котл., І, 1952, 222;)
// Місце, де стоїть варта.
Полювання на окупантів по всій Україні було на той час явище поширене. Трупи знаходили в полі, на вулиці, на стійках (Панч, І, 1956, 443).
3. Те саме, що сті́йбище 1.
Місто й улиці стали схожі.. ніби на часову стійку для одпочинку якогось давнього народу, що прикочував звідкільсь (Н.-Лев., VII, 1966, 208).
Словник української мови (СУМ-11)