стійка
Стійка, -ки
ж.
1) Караулъ, часы. Котл. Ен. V. 44. Видно мого миленького в Козельці на стійці. н. п.
2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду; чрезъ то-же отверстіе и пьютъ воду при помощи камышевой, бузинной и пр. трубочки. Вас. 205.
Словник української мови Грінченка