1. Словник української мови Грінченка

стійка

Стійка, -ки

ж.

1) Караулъ, часы. Котл. Ен. V. 44. Видно мого миленького в Козельці на стійці. н. п.

2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду; чрезъ то-же отверстіе и пьютъ воду при помощи камышевой, бузинной и пр. трубочки. Вас. 205.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стійка — сті́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стійка — в-й, пост, варта, сов. караул. Словник синонімів Караванського
  3. стійка — СТІ́ЙКА¹, и, ж. 1. Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо; // Вид вузького довгастого стола для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. стійка — сті́йка військ. пост; сторожа (м, ср, ст): Ворог не поставив тут ніякої стійки, бо навіть і на думку йому не спало, що може прийти до голови така шибенична думка, щоб в часі миру йти на стежу потоком, по коліна у воді (Шухевич); Згадаємо... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. стійка — I -и, ж. 1》 Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо. || Вид вузького довгастого стола чи шафки для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стійка — Сті́йка, -ки, -ці; сті́йки, сті́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стійка — СТІ́ЙКА, и, ж. 1. Те саме, що сто́йка. Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Ле, Хмельницький, І, 1957, 198); Собачка.. Словник української мови в 11 томах