1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стійка

сті́йка

I -и, ж.

1》 Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо.

|| Вид вузького довгастого стола чи шафки для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін.

2》 Вертикальний брус, стрижень, що служить опорою для чого-небудь у якійсь споруді, якомусь знарядді, пристрої і т. ін.

|| Вертикальна частина машинної станини.

3》 Пристрій, підставка для підтримування і зберігання чого-небудь у вертикальному положенні.

4》 Положення тіла людини, за якого вона стоїть нерухомо, випроставшись, витягнувши руки по швах і звівши п'яти випрямлених ніг.

5》 Положення тіла головою донизу, за якого витягнені руки або голова служать опорою, а ноги піднято догори й випростано.

6》 Напружена нерухома поза, яку прибирає мисливський собака, виявивши дичину.

|| Поза, яку прибирає спортсмен перед початком змагань.

7》 Комір у вигляді стоячої смуги, яка щільно охоплює шию.

II -и, ж.

1》 заст. Варта.

|| Місце, де стоїть варта.

2》 Те саме, що стійбище 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стійка — сті́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стійка — в-й, пост, варта, сов. караул. Словник синонімів Караванського
  3. стійка — СТІ́ЙКА¹, и, ж. 1. Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо; // Вид вузького довгастого стола для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. стійка — сті́йка військ. пост; сторожа (м, ср, ст): Ворог не поставив тут ніякої стійки, бо навіть і на думку йому не спало, що може прийти до голови така шибенична думка, щоб в часі миру йти на стежу потоком, по коліна у воді (Шухевич); Згадаємо... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. стійка — Сті́йка, -ки, -ці; сті́йки, сті́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стійка — СТІ́ЙКА, и, ж. 1. Те саме, що сто́йка. Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Ле, Хмельницький, І, 1957, 198); Собачка.. Словник української мови в 11 томах
  7. стійка — Стійка, -ки ж. 1) Караулъ, часы. Котл. Ен. V. 44. Видно мого миленького в Козельці на стійці. н. п. 2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду... Словник української мови Грінченка