стійка

СТІ́ЙКА¹, и, ж.

1. Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо;

// Вид вузького довгастого стола для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін.

2. Вертикальний брус, стрижень, що служить опорою для чого-небудь у якійсь споруді, якомусь знарядді, пристрої і т. ін.

Стійка турніка;

// Вертикальна частина машинної станини.

Стійка токарного верстата.

3. заст. Пристрій, підставка для підтримування і зберігання чого-небудь у вертикальному положенні.

Довга стійка для рушниць тьмяно виблискувала сталевими стволами (З. Тулуб).

4. Певне положення тіла людини, яка стоїть (в деяких видах спорту, танцях і т. ін.).

Стійка струнко.

5. Положення тіла головою донизу, за якою витягнені руки або голова служить опорою, а ноги підняті догори й випростані.

Стійка на голові.

6. Напружена нерухома поза, яку приймає мисливський собака, виявивши дичину.

Собачка .. зробила на долоні прекрасну стійку, як справжній висококваліфікований гімнаст (Остап Вишня);

// Поза, яку приймає спортсмен перед початком змагань.

Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Іван Ле).

7. Комір у вигляді стоячої смуги, яка щільно охоплює шию.

Пальто із стійкою.

8. Те саме, що сті́йбище.

Місто й улиці стали схожі .. ніби на часову стійку для одпочинку якогось давнього народу, що прикочував звідкільсь (І. Нечуй-Левицький).

СТІ́ЙКА², и, ж., заст.

Варта.

Ввійшли два парубійки, У брам змінившися од стійки (І. Котляревський);

// Місце, де стоїть варта.

Полювання на окупантів по всій Україні було на той час явище поширене. Трупи знаходили в полі, на вулиці, на стійках (П. Панч).