Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

суверенний

Сувере́нний, -на, -не

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. суверенний — сувере́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. суверенний — див. САМОСТІЙНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. суверенний — СУВЕРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сувере́н; // Який здійснює верховну владу. 2. Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах.  Словник української мови у 20 томах
  4. суверенний — -а, -е. 1》 Прикм. до суверен. || Який здійснює верховну владу. 2》 Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах. 3》 розм. Самостійний у своїх діях, учинках тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суверенний — сувере́нний 1. Той, що здійснює верховну владу (див. суверен). 2. Той, що має суверенітет.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. суверенний — НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу).  Словник синонімів української мови
  7. суверенний — СУВЕРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сувере́н; // Який здійснює верховну владу. ..управляють [виробництвом] робітничі організації (професійні спілки, фабрично-заводські комітети і т.  Словник української мови в 11 томах