суверенний

сувере́нний

-а, -е.

1》 Прикм. до суверен.

|| Який здійснює верховну владу.

2》 Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах.

3》 розм. Самостійний у своїх діях, учинках тощо.

Значення в інших словниках

1. суверенний — сувере́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суверенний — див. САМОСТІЙНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. суверенний — СУВЕРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сувере́н; // Який здійснює верховну владу. 2. Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах.  Словник української мови у 20 томах
4. суверенний — сувере́нний 1. Той, що здійснює верховну владу (див. суверен). 2. Той, що має суверенітет.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. суверенний — НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу).  Словник синонімів української мови
6. суверенний — Сувере́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. суверенний — СУВЕРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сувере́н; // Який здійснює верховну владу. ..управляють [виробництвом] робітничі організації (професійні спілки, фабрично-заводські комітети і т.  Словник української мови в 11 томах