суверенний

СУВЕРЕ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до сувере́н;

// Який здійснює верховну владу.

2. Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах.

Остаточне своє закріплення українська державність знайшла в Конституції України як суверенної держави (з наук. літ.).

3. розм. Самостійний у своїх діях, учинках і т. ін.

Гукає [Тоня] через голови до директора школи: – Павле Юхимовичу, чи ви вже дозволяєте танці? – Ви тепер люди суверенні... Пари одна за одною закружляли в танці... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. суверенний — сувере́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суверенний — див. САМОСТІЙНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. суверенний — -а, -е. 1》 Прикм. до суверен. || Який здійснює верховну владу. 2》 Стос. до суверенітету; незалежний, самостійний у зовнішніх і внутрішніх справах. 3》 розм. Самостійний у своїх діях, учинках тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. суверенний — сувере́нний 1. Той, що здійснює верховну владу (див. суверен). 2. Той, що має суверенітет.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. суверенний — НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу).  Словник синонімів української мови
6. суверенний — Сувере́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. суверенний — СУВЕРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до сувере́н; // Який здійснює верховну владу. ..управляють [виробництвом] робітничі організації (професійні спілки, фабрично-заводські комітети і т.  Словник української мови в 11 томах