сувій —
суві́й іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
сувій —
Рул|ь|он; (малий) сувійчик, сувертень, суверток, сов. згорток; (полотна) звій; (диму) клуб, стовп; (снігу) замет; (з чим) пакунок; Р. кільце, петля; (життя) П. дорога; (спогадів) ланцюг; сувоїще.
Словник синонімів Караванського
сувій —
[сув’ій] -войу, ор. -войеим, м. (на) -войі
Орфоепічний словник української мови
сувій —
СУВІ́Й, во́ю, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (І. Нечуй-Левицький); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
сувій —
-вою, ч. 1》 Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. || Старовинний рукопис, згорнутий у трубку. || перен. Клуб (диму, пари і т. ін.). || рідко. Сніговий замет. || рідко. Кільце, петля. 2》 чого і без додатка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сувій —
Первісна форма рукописної книги — смужка папірусу, пергаменту, паперу, полотна, намотана на паличку, текст уміщено в колонках, назву та прізвище автора вкінці; форма ця використовувалася з IV тисячоліття до н.е., у II — V ст. н.е. її витісняв кодекс.
Універсальний словник-енциклопедія
сувій —
ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́К розм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар..
Словник синонімів української мови
сувій —
СУВІ́Й, во́ю, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (Н.-Лев., VII, 1966, 12); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д.
Словник української мови в 11 томах