сувій

СУВІ́Й, во́ю, ч.

1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку.

На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (Н.-Лев., VII, 1966, 12);

Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 116);

*У порівн. Зверху на скриньці, як сувій вати, лежав сніг — насипало вночі (Донч., IV, 1957, 93);

// Старовинний рукопис, згорнутий у трубку.

Мартіян бере один із сувоїв, що на столі, і читає уважно (Л. Укр., III, 1952, 271);

// перен. Клуб (диму, пари і т. ін.).

Сувої хмар Заслали небо (Рильський, І, 1960, 329);

Пара вихриться стовпами, Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 99);

З димарів пухнастими сувоями клубився білий дим (Збан., Між.. людьми, 1955, 138);

// рідко. Сніговий замет.

Сніжок в оченята — І сльози між вій. А він — рученята У білий сувій Запхав і сміється: «Татусю, вода» (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 38);

*У порівн. Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Мур., Бук. повість, 1959, 141);

// рідко. Кільце, петля.

Вона [змія] з укриття вилізе й страшними Сувоями опутає тебе (Фр., X, 1954, 402).

2. чого і без додатка. Шматок полотна або іншої тканини певної довжини, який зберігають згорнутим у трубку,

[1-а молодиця:] Багато наткала за зиму? [Домаха:] Де там багато, тільки два сувої (Кроп., II, 1958, 161);

На прилавку, який густим роєм оточили жінки, лежало кілька сувоїв квітчастої шовкової матерії (Добр., Тече річка.., 1961, 76);

Стоячи біля скрині, дружина розпустила через плече сувій домашнього, сирового полотна (Гончар, II, 1959, 411);

Білила ти сувій в Дніпрі, Де гнувсь на хвилях молодик, І вишивала на зорі Любов’ю милому рушник (Стельмах, V, 1963, 257);

*У порівн. Давнє її безталанне життя розгорнулось перед нею, як сувій полотна (Н.-Лев., III, 1956, 325).

3. чого, перен. Ланцюг послідовних подій, вражень, думок і т. ін.

Гарячих спогадів сувій Вже серце обгорта (Мал., Запов. джерело, 1959, 23);

Земля розмовляла із ним, широко, на два кінці розмотувала сувій його життя — те, що було, і те, що буде… (Стельмах, І, 1962, 630).

4. рідко. Те саме, що паку́нок 1.

Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв’язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Кучер, Прощай.., 1957, 219).

Значення в інших словниках

1. сувій — (пасмо полотна) згорток, рулон, постав, розм. звій, звиток.  Словник синонімів Полюги
2. сувій — суві́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. сувій — Рул|ь|он; (малий) сувійчик, сувертень, суверток, сов. згорток; (полотна) звій; (диму) клуб, стовп; (снігу) замет; (з чим) пакунок; Р. кільце, петля; (життя) П. дорога; (спогадів) ланцюг; сувоїще.  Словник синонімів Караванського
4. сувій — [сув’ій] -войу, ор. -войеим, м. (на) -войі  Орфоепічний словник української мови
5. сувій — СУВІ́Й, во́ю, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (І. Нечуй-Левицький); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
6. сувій — -вою, ч. 1》 Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. || Старовинний рукопис, згорнутий у трубку. || перен. Клуб (диму, пари і т. ін.). || рідко. Сніговий замет. || рідко. Кільце, петля. 2》 чого і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сувій — Первісна форма рукописної книги — смужка папірусу, пергаменту, паперу, полотна, намотана на паличку, текст уміщено в колонках, назву та прізвище автора вкінці; форма ця використовувалася з IV тисячоліття до н.е., у II — V ст. н.е. її витісняв кодекс.  Універсальний словник-енциклопедія
8. сувій — ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́К розм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар..  Словник синонімів української мови
9. сувій — Суві́й, -во́ю, -во́єві, -во́єм; -во́ї, -во́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)