суперечник

Супере́чник, -ка; -ники, -ків

Значення в інших словниках

1. суперечник — супере́чник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. суперечник — СУПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися; сперечальник. Суперечників велике брало зло (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича); Ні! Суперечники згадували ім'я сподвижника Пугачова уральського робітника Білобородова. 1905 рік! (Є.  Словник української мови у 20 томах
3. суперечник — -а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися; сперечальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. суперечник — СУПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися; сперечальник. Суперечників велике брало зло (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 240).  Словник української мови в 11 томах
5. суперечник — Суперечник, -ка м. Спорщикъ. Суперечнику, суперечаєш, а мало знаєш. Чуб. III. 345.  Словник української мови Грінченка