суперечник
СУПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися; сперечальник.
Суперечників велике брало зло (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 240).
Словник української мови (СУМ-11)СУПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися; сперечальник.
Суперечників велике брало зло (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 240).
Словник української мови (СУМ-11)