суперечний

СУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.

1. Те саме, що супере́чливий.

Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (Мак., Вибр., 1954, 50);

Зливалися в одну безладну і кипучу суміш два різко суперечних почуття — любов до сина, мимовільне захоплення його вправністю і гостра неприязнь до нього ж (Вол., Місячне срібло, 1961, 11).

2. чому, з чим. Який суперечить чому-небудь.

Нікому, певно, й на думку не прийшло, щоб за ними [розмальованими стінами] могло критися щось погане,.. щось зовсім суперечне з усякими поняттями людськими про людське житло (Фр., І, 1955, 272).

3. рідко. Те саме, що спі́рний 2.

За законом, підкоморський суд відбувався на самому суперечному грунті на полі або в першій-ліпшій селянській хаті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 247).

Значення в інших словниках

1. суперечний — супере́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суперечний — див. різний  Словник синонімів Вусика
3. суперечний — СУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що супере́чливий. Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (О.  Словник української мови у 20 томах
4. суперечний — -а, -е. 1》 Те саме, що суперечливий. 2》 чому, з чим. Який суперечить чому-небудь. 3》 рідко. Те саме, що спірний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суперечний — СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ (який має особливості, якості, несумісні одна з одною або протилежні, невідповідні одна одній), СУПЕРЕ́ЧНИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ДВОЇ́СТИЙ (з двома різними особливостями); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПЛУ́ТАНИЙ (такий, у якому важко розібратися...  Словник синонімів української мови
6. суперечний — Супере́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)