суперечний
СУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Те саме, що супере́чливий.
Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (О. Маковей);
Зливалися в одну безладну і кипучу суміш два різко суперечних почуття – любов до сина, мимовільне захоплення його вправністю і гостра неприязнь до нього ж (І. Волошин).
2. чому, з чим. Який суперечить чому-небудь.
Нікому, певно, й на думку не прийшло, щоб за ними [розмальованими стінами] могло критися щось погане, .. щось зовсім суперечне з усякими поняттями людськими про людське житло (І. Франко).
3. рідко. Те саме, що спі́рний 2.
За законом, підкоморський суд відбувався на самому суперечному ґрунті на полі або в першій-ліпшій селянській хаті (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)