сусідство —
сусі́дство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
сусідство —
СУСІ́ДСТВО, а, с. 1. Близькість із ким-небудь за місцем проживання. Мав-таки [метелик] сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був не говіркий, понурий собі (Леся Українка); // Близькість із ким-...
Словник української мови у 20 томах
сусідство —
-а, с. 1》 Близькість із ким-небудь за місцем проживання. || Близькість із ким-, чим-небудь за місцезнаходженням. Жити (бути) в доброму сусідстві — мирно уживатися, співіснувати. У (в) сусідстві — поруч, поблизу кого-, чого-небудь. 2》 заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сусідство —
СУСІ́ДСТВО, а, с. 1. Близькість із ким-небудь за місцем проживання. Мав-таки [метелик] сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був не говіркий, понурий собі (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
сусідство —
Сусідство, -ва с. 1) Сосѣдство. Жив у сусідстві молоденький легінь хорошого зросту. Федьк. 2) Жизнь въ положеніи сусіда 2, підсусідка. Охочо було йдуть в сусідство. Сим. 195. 3) соб. сосѣди. Вмів краще од сина пригорнути до себе не дуже просвічене сусідство. Левиц. Пов. 237.
Словник української мови Грінченка