сусідство

сусі́дство

-а, с.

1》 Близькість із ким-небудь за місцем проживання.

|| Близькість із ким-, чим-небудь за місцезнаходженням.

Жити (бути) в доброму сусідстві — мирно уживатися, співіснувати.

У (в) сусідстві — поруч, поблизу кого-, чого-небудь.

2》 заст. Найближча місцевість, околиця або сусідній дім.

3》 збірн., заст. Сусіди.

По сусідству — а) те саме, що У сусідстві; б) (рідко) як сусід; по-сусідському.

Значення в інших словниках

1. сусідство — сусі́дство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сусідство — СУСІ́ДСТВО, а, с. 1. Близькість із ким-небудь за місцем проживання. Мав-таки [метелик] сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був не говіркий, понурий собі (Леся Українка); // Близькість із ким-...  Словник української мови у 20 томах
3. сусідство — Сусі́дство, -ва, -ву, -вом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сусідство — СУСІ́ДСТВО, а, с. 1. Близькість із ким-небудь за місцем проживання. Мав-таки [метелик] сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був не говіркий, понурий собі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. сусідство — Сусідство, -ва с. 1) Сосѣдство. Жив у сусідстві молоденький легінь хорошого зросту. Федьк. 2) Жизнь въ положеніи сусіда 2, підсусідка. Охочо було йдуть в сусідство. Сим. 195. 3) соб. сосѣди. Вмів краще од сина пригорнути до себе не дуже просвічене сусідство. Левиц. Пов. 237.  Словник української мови Грінченка