сусідський

сусі́дський

-а, -е.

1》 Прикм. до сусід, сусідка і сусіда.

|| Належний сусідові, сусідці, сусідам.

|| Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь.

|| Власт. сусідам.

|| Який утворюється сусідами, складається з них.

2》 Те саме, що сусідній 1).

Значення в інших словниках

1. сусідський — сусі́дський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сусідський — [сус’ідз'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. сусідський — СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да. Мартоха була найближча панська сусідка, .. то їй таки конче випадало не в одному “послухати” панів, щоб не втратити сусідської ласки (Леся Українка); // Належний сусідові, сусідці, сусідам.  Словник української мови у 20 томах
4. сусідський — Сусі́дський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сусідський — СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да. Мартоха була найближча панська сусідка,.. то їй таки конче випадало не в одному «послухати» панів, щоб не втратити сусідської ласки (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. сусідський — Сусідський, -а, -е 1) Сосѣдскій. Вела невеличкого сусідського хлопчика. Левиц. І. 288. 2) Принадлежащій сусіду 2. Достаточок був гарненький: сусідських хат зо три, чи з чотирі, клунька, комірки. Сим. 227.  Словник української мови Грінченка