сусідський
СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да.
Мартоха була найближча панська сусідка,.. то їй таки конче випадало не в одному «послухати» панів, щоб не втратити сусідської ласки (Л. Укр., III, 1952, 636);
// Належний сусідові, сусідці, сусідам.
На драбину біля винограду вискочив сусідський жовтогарячий півень (Вільде, Сестри.., 1958, 203);
Іван Суханя був якимось дивним хлопцем, принаймні не таким, як сусідські діти (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 40);
// Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь.
Перелаз, перелаз Від сусіди до нас; Сусідський легеню, Сусідський легеню, Чом не йдеш до нас? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 133);
// Власт. сусідам.
Нема в нас того звичаю, аби свідок був платний. Свідоцтво — сусідська річ (Март., Тв., 1954, 210);
// Який утворюється сусідами, складається з них.
Процес переходу від родової общини до сусідської, або територіальної, добре простежується у східнослов’янських племен північних, лісових районів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 374).
2. Те саме, що сусі́дній 1.
[Павло:] Навіщо отак щільно ставлять хати на селі? Здійметься галас у однім подвір’ї — і в сусідських як ярмарок (Кроп., II, 1958, 353);
«Дружня зустріч представників сусідських держав» — назвав я фільм (Ю. Янов., II, 1958, 112).
Словник української мови (СУМ-11)