1. Словник української мови в 11 томах

сусідський

СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да.

Мартоха була найближча панська сусідка,.. то їй таки конче випадало не в одному «послухати» панів, щоб не втратити сусідської ласки (Л. Укр., III, 1952, 636);

// Належний сусідові, сусідці, сусідам.

На драбину біля винограду вискочив сусідський жовтогарячий півень (Вільде, Сестри.., 1958, 203);

Іван Суханя був якимось дивним хлопцем, принаймні не таким, як сусідські діти (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 40);

// Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь.

Перелаз, перелаз Від сусіди до нас; Сусідський легеню, Сусідський легеню, Чом не йдеш до нас? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 133);

// Власт. сусідам.

Нема в нас того звичаю, аби свідок був платний. Свідоцтво — сусідська річ (Март., Тв., 1954, 210);

// Який утворюється сусідами, складається з них.

Процес переходу від родової общини до сусідської, або територіальної, добре простежується у східнослов’янських племен північних, лісових районів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 374).

2. Те саме, що сусі́дній 1.

[Павло:] Навіщо отак щільно ставлять хати на селі? Здійметься галас у однім подвір’ї — і в сусідських як ярмарок (Кроп., II, 1958, 353);

«Дружня зустріч представників сусідських держав» — назвав я фільм (Ю. Янов., II, 1958, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сусідський — сусі́дський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сусідський — [сус’ідз'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. сусідський — СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да. Мартоха була найближча панська сусідка, .. то їй таки конче випадало не в одному “послухати” панів, щоб не втратити сусідської ласки (Леся Українка); // Належний сусідові, сусідці, сусідам. Словник української мови у 20 томах
  4. сусідський — -а, -е. 1》 Прикм. до сусід, сусідка і сусіда. || Належний сусідові, сусідці, сусідам. || Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь. || Власт. сусідам. || Який утворюється сусідами, складається з них. 2》 Те саме, що сусідній 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сусідський — Сусі́дський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сусідський — Сусідський, -а, -е 1) Сосѣдскій. Вела невеличкого сусідського хлопчика. Левиц. І. 288. 2) Принадлежащій сусіду 2. Достаточок був гарненький: сусідських хат зо три, чи з чотирі, клунька, комірки. Сим. 227. Словник української мови Грінченка