1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сусідський

сусі́дський

-а, -е.

1》 Прикм. до сусід, сусідка і сусіда.

|| Належний сусідові, сусідці, сусідам.

|| Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь.

|| Власт. сусідам.

|| Який утворюється сусідами, складається з них.

2》 Те саме, що сусідній 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сусідський — сусі́дський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сусідський — [сус’ідз'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. сусідський — СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да. Мартоха була найближча панська сусідка, .. то їй таки конче випадало не в одному “послухати” панів, щоб не втратити сусідської ласки (Леся Українка); // Належний сусідові, сусідці, сусідам. Словник української мови у 20 томах
  4. сусідський — Сусі́дський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сусідський — СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да. Мартоха була найближча панська сусідка,.. то їй таки конче випадало не в одному «послухати» панів, щоб не втратити сусідської ласки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. сусідський — Сусідський, -а, -е 1) Сосѣдскій. Вела невеличкого сусідського хлопчика. Левиц. І. 288. 2) Принадлежащій сусіду 2. Достаточок був гарненький: сусідських хат зо три, чи з чотирі, клунька, комірки. Сим. 227. Словник української мови Грінченка