сусідський

СУСІ́ДСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до сусі́д, сусі́дка і сусі́да.

Мартоха була найближча панська сусідка, .. то їй таки конче випадало не в одному “послухати” панів, щоб не втратити сусідської ласки (Леся Українка);

// Належний сусідові, сусідці, сусідам.

На драбину біля винограду вискочив сусідський жовтогарячий півень (Ірина Вільде);

Іван Суханя був якимось дивним хлопцем, принаймні не таким, як сусідські діти (Д. Бедзик);

// Який мешкає поруч, поблизу кого-небудь.

Перелаз, перелаз Від сусіди до нас; Сусідський легеню, Сусідський легеню, Чом не йдеш до нас? (з народної пісні);

// Власт. сусідам.

Нема в нас того звичаю, аби свідок був платний. Свідоцтво – сусідська річ (Л. Мартович);

// Який утворюється сусідами, складається з них.

Процес переходу від родової общини до сусідської, або територіальної, добре простежується у східнослов'янських племен північних, лісових районів (з наук. літ.).

2. Те саме, що сусі́дній 1.

[Павло:] Навіщо отак щільно ставлять хати на селі? Здійметься галас у однім подвір'ї – і в сусідських як ярмарок (М. Кропивницький);

“Дружня зустріч представників сусідських держав” – назвав я фільм (Ю. Яновський).