сусідство

СУСІ́ДСТВО, а, с.

1. Близькість із ким-небудь за місцем проживання.

Мав-таки [метелик] сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був не говіркий, понурий собі (Леся Українка);

// Близькість із ким-, чим-небудь за місцезнаходженням.

Вона .. почувала, що ні близьке сусідство принадного кавалера, ні дим сигари, ні пунш вже не запалюють колишнімсь [колишнім] огнем її серце (І. Нечуй-Левицький);

Приаральський степ був ще бідніший і пустельніший, ніж біля Орська. Тут у всьому відчувалося сусідство двох пустель – Каракумів та Барсуків (З. Тулуб);

Сусідство огірків і квасолі добре позначається на їх рості і розвитку (із журн.).

2. заст. Найближча місцевість, околиця або сусідній дім.

В цілім сусідстві всі знали Якубову, а її чоловіка коли й згадував хто, то хіба як “чоловіка Якубової” (І. Франко);

Найчастіше .. Солецькі візитувалися з одним панством з сусідства (Н. Кобринська).

3. збірн., заст. Сусіди.

Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов. Сусідство теж до діла встряло, І прослух між людьми пішов (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

○ (1) По сусі́дству, у знач. присл.:

а) те саме, що У (в) сусі́дстві (див. сусі́дство).

[Кукса:] Знаєте, живемо по сусідству: не можна, щоб інколи не посварились... (М. Кропивницький);

Рейментарівський загін був розташований по сусідству [з Чернігівським партизанським загоном] (М. Шеремет);

Перші рабовласницькі держави в нашій країні виникли на Закавказзі, по сусідству з Ассірією (з навч. літ.);

б) (рідко) як сусід; по-сусідському.

Пам'ятай, як будеш продавати закопи, то вже по сусідству удайся до мене першого (І. Франко);

(2) У (в) сусі́дстві, у знач. присл. – поруч, поблизу кого-, чого-небудь.

[Руфін:] Деякі так нечепурно убралися, що видержати тяжко в сусідстві з ними (Леся Українка);

Ґуля така – аж обличчя криве!.. Добре, що лікар в сусідстві живе. Мама швиденько – до нього! (С. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

сусідство

Значення в інших словниках