Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

сусіль

Сусі́ль! виг.

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. сусіль — сусі́ль прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. сусіль — див. тікати; шасть  Словник синонімів Вусика
  3. сусіль — СУСІ́ЛЬ, виг., розм. Те саме, що шасть. Тільки став я приглядаться – І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль... (Л. Глібов); Тілько що бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (І. Манжура).  Словник української мови у 20 томах
  4. сусіль — виг., розм. Те саме, що шасть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сусіль — СУСІ́ЛЬ, виг., розм. Те саме, що шасть. Тільки став я приглядаться — І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль… (Гл., Вибр., 1957, 283); Тілько що бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (Манж., Тв., 1955, 51).  Словник української мови в 11 томах
  6. сусіль — Сусіль! меж., выражающее внезапное появленіе. Котл. Ен. VI. 28. Могила тріснула, і те дитя, що ждали, на божий світ сусіль. Греб. 372.  Словник української мови Грінченка