сусіль
СУСІ́ЛЬ, виг., розм.
Те саме, що шасть.
Тільки став я приглядаться – І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль... (Л. Глібов);
Тілько що бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (І. Манжура).
Словник української мови (СУМ-20)