сусіль
СУСІ́ЛЬ, виг., розм. Те саме, що шасть.
Тільки став я приглядаться — І що і відкіль, А він зразу розігнався І в вікно сусіль… (Гл., Вибр., 1957, 283);
Тілько що бджілка додому сусіль, Враз на щура і наткнеться (Манж., Тв., 1955, 51).
Словник української мови (СУМ-11)