сідельце

Сіде́льце, -льця, -льцю; -де́льця, -де́лець

Значення в інших словниках

1. сідельце — сіде́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сідельце — СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (П. Чубинський); Копитами вдарте, вороні, – Я в сідельці, мамо, на коні (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
3. сідельце — -я, с. Зменш.-пестл. до сідло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сідельце — СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Чуб., V, 1874, 325); Копитами вдарте, вороні,— Я в сідельці, мамо, на коні (Воронько, Поезії, 1950, 109).  Словник української мови в 11 томах
5. сідельце — Сідельце, -ця с. ум. отъ сідло.  Словник української мови Грінченка